Сьогодні: п'ятниця, 26 травня 2017  
ПошукПошук:

ОпитуванняОпитування

Посилання
Офіційне Інтернет-представництво Президента України
Веб-портал органiв виконавчої влади України
Луганська обласна державна адміністрація

Старобільська РДАДіяльність РДАВідділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області
Управління інформує

 

Особисті права й свободи людини і громадянина, визначені Конституцією України

 

 

     Питання прав та свобод людини і громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової співдружності.

     Особисті права і свободи людини – це закріпленні правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини. Вони складають першооснову правового статусу людини і громадянина.

     Права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій або іншій державі, а права громадянина — лише на тих осіб, які є громадянами певної країни, вони зумовлені сферою відносин людини із суспільством, державою, їх інституціями. Основу цього виду прав становить належність людини до держави, громадянином якої вона є. Особистими п

Конституція України містить такий перелік особистих прав людини:

  • право на вільний розвиток своєї особистості;
  • невід'ємне право на життя;
  • право на повагу до гідності;
  • право на свободу та особисту недоторканність;
  • право на недоторканність житла;
  • право на таємницю листування; право телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;
  • право на невтручання в особисте і сімейне життя;
  • право на свободу пересування,  вільний вибір місця проживання, вільний в’їзд в Україну і виїзд з України;
  • право на свободу думки і слова;
  • право на свободу світогляду і віросповідання.

     Право людини на вільний розвиток своєї особистості. Кожна людина має право сама визначати свою долю, ставити перед собою визначені нею самою цілі, обирати засоби для досягнення цих цілей. Але при цьому вона не повинна порушувати прав інших людей.

     Правових актах. Конституція України закріплює право на життя за допомогою заборони свавільного (незаконного) позбавлення життя. Верховна Рада скасувала кримінальне покарання у вигляді смертної кари. Ніхто не може бути позбавлений життя навіть за рішенням державного органу. Також передбачено право людини на самозахист від протиправних посягань на життя і здоров’я.

     Право людини на повагу до її гідності  забезпечується встановленням заборон на протиправні дії, що посягають на людську гідність: катування, жорстоке, нелюдське таке, що принижує гідність, поводження або покарання, примусові медичні або наукові дослідження на людині.

     Право на свободу та особисту недоторканність  полягає в тому, що в Україні заборонені будь-які форми особистої залежності, а саме – рабство і подібні до нього інститути. Відповідно до Конституції України ніхто не може бути заарештованим чи триматися під вартою інакше як за рішенням суду.

     Сутність права на недоторканність житла полягає в тому, що без підстав, передбачених законом, ніхто не вправі увійти до житла проти волі осіб, які в ньому проживають. Під житлом слід розуміти не тільки відповідну кімнату, квартиру, житловий будинок, а й усі допоміжні приміщення, якими користуються у повсякденному житті тимчасово: у готелях, санаторіях, будинках відпочинку тощо. Винятки з цього правила допускаються тільки при порятунку життя людей і майна (наприклад, у разі пожежі, стихійного лиха), а також з метою переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.

    Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції належить до загальновизнаних суб'єктивних прав особи. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом. Ці винятки обумовлені виключно гуманною метою — запобігти злочину або з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими засобами одержати інформацію неможливо.

     Право на невтручання в особисте і сімейне життя. Таємниця особистого і сімейного життя – ще одна грань свободи особи. Законодавством  заборонено збирання, збереження, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини. Виняток може мати місце лише тоді, коли поведінка особи суперечить закону і громадській моралі, прикладом чого може бути систематичне здійснення у сім'ї насильства над дитиною, її експлуатація.

     Право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, вільний в’їзд в Україну та виїзд з України. Це особисте право поширюється тільки на осіб, що перебувають в Україні на законних підставах. Іноземний громадянин чи підданий, що порушує закони України, може бути висланий за її межі. Такій особі може бути відмовлено в дозволі на в’їзд до України.

    Право на свободу думки і слова є одним із найістотніших проявів демократії. Свобода думки і слова, як одне з фундаментальних прав людини, закріплене у значній кількості міжнародних документів. Визнаючи право на свободу думки і слова, демократичні держави, в тому числі й Україна, обмежують його, забороняючи пропагувати погляди, що протирічать національній безпеці, територіальній цілісності держави, провокують заворушення чи злочини тощо.

    Право на свободу світогляду і віросповідання  не можна розуміти як абсолютне, таке, що не залежить від змісту і форми світогляду та віри, які пропагуються. Це право включає свободу сповідати будь-яку релігію або не сповідати ніякої (бути атеїстом), правити релігійні культи і ритуальні обряди, здійснювати релігійну діяльність. Державні органи можуть обмежити це право в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення.

 

 

 

Невід'ємне право кожної людини на життя  є

загальновизнаним яке закріплене в усіх

 

 


 

Начальником Старобільського районного управління юстиції проведено нараду

 

     24.02.2016 року начальником Старобільського районного управління юстиції Рукасом Дмитром Сергійовичем була проведена нарада щодо порядку підключення Старобільської районної державної адміністрації та виконавчих комітетів Старобільського району до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

      В ході наради були розповсюджені пам’ятки та  методичні рекомендації на теми «Як роздрукувати виписку та установчі документи юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», «Порядок підключення реєстру у сфері реєстрації бізнесу», «Спрощена процедура реєстрації бізнесу», «Порядок підключення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад та райдержадміністрації».

 

 


 

Реєструвати нерухомість стало простіше!

 

 

  • нотаріуси отримали повноваження з реєстрації незалежно від вчинення нотаріальної дії;
  • скасовані свідоцтва про право власності та витяги;
  • з’явилась можливість самостійно отримати інформаційну довідку в режимі он-лайн через офіційний сайт Мін’юсту;
  • передбачені різні строки надання послуги, в залежності від суми сплаченогоадміністративного збору.Так, державна реєстрація можепроводитись у 5 – денний, 2 – денний строк, а також протягом2 та 24 годин;
  • заповнення заяви здійснюється безпосередньо державним реєстратором;
  • запроваджений принцип екстериторіальності в межах області, а у разі проведення державної реєстрації нотаріусом – в межах України;
  • запроваджена дворівнева система оскарження рішень державного реєстратора;
  • розкритоінформацію про права на нерухомемайно як за об'єктом, так за суб'єктом;
  • не потрібно нотаріально завіряти копії документів для їх подальшої реєстрації у реєстратора.

       Окрім цього, з 01.05.2016 Управління юстиції  припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації нерухомості. Новими суб’єктами виступатимуть: державні та приватні нотаріуси, виконавчі комітети сільських, селищних та міських рад у разі прийняття відповідного рішення на сесії, районні державні адміністрації, акредитовані суб’єкти, виконавчі комітети міст обласного значення та держвиконавці, у разі накладення та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

 


 

 

 

РЕЄСТРАЦІЯ БІЗНЕСУ У НОТАРІУСА!

 

 

     26 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 835- VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закон), який набрав чинності 13 грудня 2015 року (крім окремих положень).

    Новий Закон об’єднав в собі різнопланові ініціативи: як ті, що вже успішно зарекомендували себе на практиці, так і нововведення, яких вже давно потребувало бізнес-середовище.

     Відповідно до нового Закону понад 7 тис. нотаріусів України отримали право проводити реєстраційні дії щодо юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

    Ще однією новелою у сфері реєстрації бізнесу є  здійснення державної реєстрації за принципом екстериторіальності. Простіше кажучи, стає можливим звернення до будь-якого державного реєстратора або нотаріуса (державного та приватного) в межах території України, незалежно від місцезнаходження чи місця проживання заявника.

    Ще один позитивний момент нового законодавства – значно спрощений порядок започаткування бізнесу. По-перше, на відміну від багатьох країн, первинна реєстрація підприємництва в Україні безкоштовна. По-друге, новим Законом  запроваджуються чіткі та зрозумілі процедури, помітно скорочується перелік документів, що подаються для державної реєстрації, у тому числі через їх отримання в електронній формі від державних органів.

 


 

 

СКАРГИ В СФЕРАХ РЕЄСТРАЦІЇ БІЗНЕСУ ТА НЕРУХОМОСТІ!

 

 

      Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора у сфері реєстрації бізнесу та нерухомості можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду).

Головне територіальне управління юстиції у Луганській області розглядає скарги:

1) на рішення (крім рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації.

     Головним територіальним управлінням юстиції у Луганській області 01.02.2016 було створено комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

    Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Головному територіальному управлінні юстиції у Луганській області, що в межах повноважень забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

    Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;

3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

     Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку.

 

     Місцезнаходження комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Луганській області – 93400 Луганська обл. м.Сєвєродонецьк вул.Єгорова, буд.22, тел.06452-4-24-93.

 


 

 

 

 

Андрій Пишний: «Ощадбанк подав Повідомлення про арбітражний розгляд проти Російської Федерації для продовження своєї претензії щодо втрачених у Криму інвестицій»

 

     18 січня 2016 року, Ощадбанк подав Повідомлення про арбітражний розгляд проти Російської Федерації згідно з Арбітражним регламентом Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі 1976 року. Це наступний крок у вирішенні законних претензій Ощадбанку до Росії. Банк діє як інвестор і як юридична особа приватного права з метою економічного захисту та відновлення своїх втрачених у Криму інвестицій.

    Перший крок у цьому напрямі Ощадбанк зробив у першій половині липня 2015 року, направивши офіційне письмове повідомлення до уповноважених представників Російської Федерації щодо претензій, які випливають з незаконного поводження з інвестиціями, що належать Ощадбанку в Криму, в порушення численних положень Угоди між Урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України щодо заохочення та взаємного захисту інвестицій від 27 листопада 1998 року, а також міжнародного права, про що раніше заявляв голова правління Ощадбанку Андрій Пишний. Цим повідомленням Ощадбанк інформував Російську Федерацію про існування спору та наполягання на врегулюванні суперечки з Російською Федерацією з метою компенсації Ощадбанку завданих збитків.

     Зважаючи на те, що Російська Федерація не надала жодної відповіді на звернення Ощадбанку щодо врегулювання спору шляхом переговорів, останній на поточний момент скористався своїм правом продовжити розгляд із використанням доступних відповідно до Угоди від 27 листопада 1998 року інструментів міжнародного судового захисту проти Російської Федерації та, відповідно, подав Повідомлення про арбітражний розгляд, яким офіційно розпочав арбітражний процес проти Російської Федерації.

    «Арбітраж відповідно до Угоди є обов'язковим процесом, який надає Ощадбанку можливість подавати позов та реалізовувати свої права незалежно від того, бере в ньому участь Російська Федерація чи ні. Для того й існують міжнародні арбітражні трибунали, щоб вирішити спір остаточно і справедливо. Ми готові до боротьби в юридичній площині з метою захисту законних прав та інвестицій Ощадбанку та для надання чіткого сигналу іншим підприємствам нашої країни, щоб, спираючись на наш досвід, вони також могли відстоювати свої права перед краіною-агресором», - наголосив Андрій Пишний.

     Банк буде використовувати всі способи захисту, доступні йому відповідно до національного та/або міжнародного права.

    Довідково: Ощадбанк є одним з найбільших українських банків, який станом на березень 2014 року мав найбільшу банківську мережу на півострові Крим.

 

 

Прес-служба Ощадбанку

 


 

До уваги засновників друкованих засобів масової інформації!

 

        24.12.2015 року прийнято Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» (далі Закон), який набрав чинності 01.01.2016 року.

Відповідно до статті 1 Закону дія цього Закону поширюється на друковані засоби масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (далі - друковані засоби масової інформації), і редакції друкованих засобів масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування (далі - редакції).

Відповідно до статті 3 Закону реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у два етапи:

- перший - протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом;

- другий - протягом наступних двох років.

На першому етапі здійснюється реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, організовується підвищення кваліфікації працівників таких редакцій, а також складається Зведений перелік об’єктів реформування. До переліку друкованих засобів масової інформації та редакцій, що підлягають реформуванню на першому етапі, порядок формування якого визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, включаються друковані засоби масової інформації та редакції, що звернулися з відповідними клопотаннями до зазначеного органу.

На другому етапі здійснюється реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій, не реформованих на першому етапі.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону неподання засновником (співзасновниками) друкованого засобу масової інформації центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації, у строк, встановлений частиною першою статті 2 (1 рік) Закону, заяви про перереєстрацію відповідного друкованого засобу масової інформації є підставою для визнання свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації недійсним.

 


 

ГОЛОВНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

 

Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легалізації громадських формувань

 

 

ПАМ'ЯТКА

на тему:

«НОВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ БІЗНЕСУ»

 

 

Затверджено наказом Головного територіального управління юстиції у Луганській області

від 21.12.2015 № 104-л

 

м.Сєвєрдонецьк

 

 

 

СУБ'ЄКТИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ БІЗНЕСУ

 

      З 1 липня 2013 року по грудень 2015 єдиними суб’єктами державної реєстрації були державні реєстратори юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міських, районних, міськрайонних управлінь юстиції.

     26.11.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 835-19 «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон 835-19), який вносить зміни до значної кількості нормативно-правових актів, в тому числі Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» викладено в новій редакції та змінено його назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закон), який набере чинності 01.01.2016.

     Закон № 835-19 вводить новели в сфері реєстрації бізнесу, зокрема Закон визначає:

- нових суб’єктів реєстрації бізнесу;

- запровадження принципу екстериторіальності;

- нові процедури реєстрації бізнесу;

- удосконалення електронних сервісів реєстрації.

 

Відповідно до нового Закону суб’єктами реєстрації бізнесу є:

  • державні та приватні нотаріуси (з 13.12.2015) -   вже більшість нотаріусів підключилась до реєстрів;
  • виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) - набувають повноважень з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до Закону з 01.01.2016, у разі прийняття відповідною радою такого рішення;
  • Київська, Севастопольська міські, районні у містах Києві та Севастополі, районні державні адміністрації – набувають повноважень з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 01.01.2016 у разі забезпечення  реалізації повноважень у сфері реєстрації бізнесу, але не пізніше ніж 30.04.2016;
  • акредитовані суб’єкти -  ним може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації уклала:

договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року;

договір з іншим суб’єктом державної реєстрації та/або нотаріусом (у разі коли акредитований суб’єкт здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації). Акредитація суб’єктів та моніторинг відповідності таких суб’єктів вимогам акредитації здійснюються Міністерством юстиції України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

  • виконавчі органи міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) - набувають повноважень з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 01.01.2016 у разі забезпечення  реалізації повноважень у сфері реєстрації бізнесу, але не пізніше ніж 30.04.2016;

 

УВАГА!

Міські, районні управління юстиції  в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

 

 


 

ГОЛОВНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

 

Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легалізації громадських формувань

 

 

ПАМ'ЯТКА

на тему:

«НОВІ ПРОЦЕДУРИ РЕЄСТРАЦІЇ БІЗНЕСУ»

 

 

Затверджено наказом Головного територіального управління юстиції у Луганській області

від 21.12.2015 № 104-л

м.Сєвєродонецьк

 

 

 

     26.11.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 835-19 «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон 835-19), який вносить зміни до значної кількості нормативно-правових актів, в тому числі Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» викладено в новій редакції та змінено його назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закон), який набере чинності 01.01.2016. Закон встановлює нові процедури реєстрації бізнесу.

 

 

ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ

 

     Документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі.

     В паперовій формі:

- документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням;

- якщо документи подаються особисто, заявник пред’являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання;

- у разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваженн;

- документи в паперовій формі приймаються за описом, примірник якого в день їх надходження видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу в той спосіб, відповідно до якого були подані документи.

      В електронній формі:

- документи подаються заявником через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи.

 

 

 

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ:

 

1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію);

2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами);

3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством;

5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена;

6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству;

7) рішення про припинення юридичної особи має містити відомості про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог;

8) установчий документ юридичної особи, положення, регламент, повинен містити відомості, передбачені законодавством, та відповідати законодавству;

9) установчий документ юридичної особи викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками) або уповноваженими ними особами;

10) установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом;

11) внесення змін до установчого документа юридичної особи, положення, регламенту, оформляється шляхом викладення його в новій редакції;

12) передавальний акт (у разі злиття, приєднання, перетворення) та розподільчий баланс (у разі поділу або виділу) юридичної особи повинні відповідати вимогам, встановленим законом;

13) документи, видані відповідно до законодавства іноземної держави, повинні бути легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостиля) в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами;

14) документ, викладений іноземною мовою, повинен бути перекладений на державну мову із засвідченням вірності перекладу з однієї мови на іншу або підпису перекладача в установленому законодавством порядку.

 

 

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

 

Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає:

1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника);

2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі;

3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі;

4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру;

5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації;

7) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

8) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів юридичної особи.

 

 

 

СТРОКИ РОЗГЛЯДУ ДОКУМЕНТІВ

 

     Розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів. Державна реєстрація може проводитися у скорочені строки. Підстави, порядок та розмір плати за проведення державної реєстрації у скорочені строки встановлюються Кабінетом Міністрів України.

 

 


 

 

ГОЛОВНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ

 

Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, друкованих засобів масової інформації та легалізації громадських формувань

 

 

ПАМ'ЯТКА

на тему:

 

«НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ З ЄДИНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ З 01.01.2016»

 

 

Затверджено наказом Головного територіального управління юстиції у Луганській області

від 21.12.2015 № 104-л

м.Сєвєродонецьк

 

 

     26.11.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 835-19 «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон 835-19), який вносить зміни до значної кількості нормативно-правових актів, в тому числі Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» викладено в новій редакції та змінено його назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закон), який набере чинності 01.01.2016.

      Законом встановлений новий порядок отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – ЄДР).

 

Відомості, що містяться в ЄДР, надаються у вигляді:

1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів.

Портал електронних сервісів - веб-сайт, організований як системне багаторівневе об’єднання різних ресурсів та сервісів для забезпечення максимального доступу до інформації та послуг у сфері державної реєстрації, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

Портал електронних сервісів повинен забезпечувати:

- подання документів в електронній формі для державної реєстрації, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;

- контроль за повнотою заповнення заяви про державну реєстрацію, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;

- перегляд стану розгляду поданих документів;

- доступ до відомостей та документів, визначених цим Законом;

- оприлюднення результатів надання адміністративних послуг;

- формування та подання запитів в електронній формі про надання витягів;

- перегляд, копіювання та роздрукування виписки, витягу, інших документів та відомостей з Єдиного державного реєстру;

- сплату адміністративного збору та оплату надання відомостей з Єдиного державного реєстру з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу;

- функціонування персонального кабінету;

- доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб до відомостей з Єдиного державного реєстру;

-  проведення інших операцій, визначених цим Законом.

 

2) оприлюднення публічної інформації з ЄДР у формі відкритих даних відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

 

3) безоплатного доступу через персональний кабінет до документів, поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем та громадським формуванням, що не має статусу юридичної особи, для проведення реєстраційних дій, відомостей про результати їх розгляду, документів, що містяться в реєстраційній справі таких осіб в електронній формі, та відомостей про цих осіб, які актуальні на момент запиту та на визначену дату, - шляхом їх перегляду, копіювання та роздрукування.

 

4) документів у паперовій та електронній формі, що містяться в реєстраційній справі.

 

5) виписок у паперовій формі для проставлення апостилю та в електронній формі;

- виписка формується за результатами проведення реєстраційної дії.;

- виписки для проставлення апостилю, витяги в паперовій формі та документи, що містяться в реєстраційній справі, надаються протягом 24 годин після надходження запиту, крім вихідних та святкових днів;

- за надання виписки для проставлення апостилю справляється 0,05 мінімальної заробітної плати.

 

6) витягів у паперовій та електронній формі, що містять відомості, актуальні на момент запиту або на визначену дату.

- витяги в електронній формі надаються в режимі реального часу.

- витяги в паперовій та електронній формі мають однакову юридичну силу;

-  за надання витягу в паперовій формі справляється 0,05 мінімальної заробітної плати.

 

7) суб’єктам приватного права може надаватися прямий доступ до Єдиного державного реєстру в електронному вигляді у режимі реального часу на платній основі на підставі договорів, укладених з технічним адміністратором.

 

 


 

 

 

НОВЕЛИ У СФЕРАХ РЕЄСТРАЦІЇ БІЗНЕСУ ТА НЕРУХОМОСТІ

 

 

         26 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закони України № 834-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та № 835- VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закони), які набрали чинності 13 грудня 2015 року.

         З метою децентралізації та демонополізації адміністративних сервісів у сферах державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно суб’єктами державної реєстрації (окрім реєстрації політичних партій та інших громадських формувань) визначено виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, а також юридичні особи публічного права за умови їх акредитації в установленому порядку.

          Отже, з 01 січня 2016 року функції органів юстиції у зазначених сферах державної реєстрації поступово будуть передаватися на місця до моменту завершення цього процесу у визначений Законами строк – 30 квітня 2016 року.

          Окрім передачі повноважень з державної реєстрації на місцевий рівень, Закони передбачають такі новели:

  • уніфікацію процедур державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань та фізичних осіб-підприємців;
  • створення з 01 січня 2017 року єдиного реєстру на базі Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Єдиного ліцензійного реєстру, Реєстру документів дозвільного характеру, Єдиного реєстру громадських формувань, Реєстру громадських об'єднань та Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;
  • запровадження принципу екстериторіальності в межах області у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (окрім нотаріусів) та в межах України у сфері державної реєстрації бізнесу;
  • запровадження можливості подання електронних документів для проведення реєстраційних дій;
  • скорочення переліку документів, що подаються для державної реєстрації;
  • запровадження дворівневої системи адміністративного оскарження рішень державних реєстраторів з можливістю скасування рішення та проведення державної реєстрації;
  • запровадження відповідальності суб’єктів державної реєстрації за порушення у сфері державної реєстрації/тощо.

        Прикінцевими та перехідними положеннями Законів передбачається, що територіальні органи, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у вищезазначених сферах державної реєстрації на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

 

 


 

Право знати свої права

В цивільному та сімейному законодавсті України поняття особи, що не досягла 18 років визначається поняттями  малолітньої  та  неповнолітньої .

Відповідно до Цивільного кодексу України малолітньою є особа, яка не досягла 14 років та наділена частковою дієздатністю. 

Малолітні мають право:

·                     самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

·                     здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Неповнолітньою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та наділена неповною дієздатністю.

Неповнолітні особи крім правочинів, що можуть вчиняти малолітні особи, мають право:

·                     самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами;

·                     самостійно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи дохід, за винятком нерухомих речей і транспортних засобів;

·                     з 16 років вправі влаштуватись на роботу;

·                     самостійно здійснювати права автора творів науки, літератури, мистецтва, права на об’єкти промислової власності чи власності на інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;

·                     бути учасниками та засновниками юридичних осіб;

·                     за нотаріально посвідченою згодою батьків здійснюють угоди стосовно транспортних засобів або нерухомого майна, яке їм належить;

·                     за згодою батьків розпоряджатися коштами, що внесли інші особи на їхнє ім’я в банківські установи.

Закон України “Про охорону дитинства”, прийнятий Верховною Радою України 26.04.2001 року на виконання Конвенції про права дитини, завданням якого є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав і законних інтересів дитини в Україні, забезпечує кожній дитині право:

·                     на житло – діти-члени сім’ї наймача чи власника житлового приміщення – мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником чи наймачем;

·                     на майно – кожна дитина в тому числі і усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку у спадщину майна і коштів батьків чи одного з них, у випадках їхньої смерті або визнання їх за рішенням суду померлими, незалежно від місця проживання; дитина, батьків якої позбавлено батьківських прав, не втрачає права на наслідування їхнього майна у випадку визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісті відсутніми, дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати угоди, що зачіпають майнові та житлові права дітей та належать нотаріальному посвідченню чи спеціальній реєстрації.

Окрім вищезгаданих, дитина має й інші, передбачені Сімейним кодексом України, Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, Законом України “Про освіту” права. А саме:

·                     бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї;

·                     власності на майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання);

·                     висловити свою думку щодо способу управління її майном та на відшкодування матеріальних збитків за шкоду, завдану її майну;

·                     з 14 років брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання, а також і на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними;

·                     з 16 років змінити своє прізвище та ім’я у порядку, встановленому законом;

·                     з 14 років вільно самостійно пересуватися по території України і вибирати місце перебування;

·                     з 16 років вільно самостійно виїжджати за межі України;

·                     з 6 до 18 років об’єднуватись у дитячі громадські організації;

·                     з 14 до 35 років об’єднуватись у молодіжні організації;

·                     противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї;

·                     звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а з 14 років – безпосередньо до суду.


 

 

"Права людини"

 

     10 грудня 1948 року в Парижі Генеральна Асамблея ООН урочисто прийняла Загальну Декларацію прав людини – перший документ, який на міжнародному рівні проголосив основні  громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і таким чином встановив їх стандарти.

       Після прийняття Загальної декларації прав і свобод людини почалося її активне визнання. На національному рівні на Декларацію посилалися конституції більшості нових незалежних держав, що виникнули після краху колоніальних систем (Того, Сенегал, Мадагаскар) і розпаду СРСР (Україна, Росія, Республіка Білорусь та ін).

       Ця декларація стала фундаментом, на основі якого відбувалася вся міжнародна та внутрішньодержавна нормотворчість у галузі прав людини. Наша держава є стороною практично всіх конвенцій ООН в галузі прав людини. Положення декларації прав людини були повною мірою закріплені в Конституції України.

        Значний досвід у застосуванні Загальної декларації набув Конституційний суд України, що часто використовує її положення при визначенні відповідності українського законодавства Конституції і міжнародним стандартам в області прав людини.

        Проте значимість Загальної декларації полягає не тільки в тому, що вона стала першим міжнародним стандартом у сфері прав людини, але й у тому, що вона створила правову базу для подальшого наступного кодифікаційного процесу в цій галузі, що сприяв еволюції концепції прав людини.

          Із Загальної декларації прав людини „виросли" відповідні спеціальні міжнародно-правові акти:

 - Конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950 р.)

 - Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.)

 - Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.)

 - Конвенція про заборону катувань та інших нелюдських, чи таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання (1984 р.)

 - Міжнародна   конвенція   про   ліквідацію   всіх   форм расової дискримінації

 - Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок

 - Конвенція про права дитини (1989 р.)

         Нині в Україні створена значна законодавча база щодо забезпечення прав і свобод людини:

 - «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»

 - «Про всеукраїнський референдум»

 - «Про порядок організації мирних заходів»

 - «Про звернення громадян»

 - «Про громадські організації»

 - «Про внесення змін до деяких законів України щодо участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення» та ін.

        Проте, ще й зараз ми далекі від реального втілення високих принципів та ідеалів Загальної декларації прав людини. Велика кількість наших громадян до цього часу не забезпечена мінімальними правами, передбаченими цією Декларацією. Тому ми маємо усвідомити, що захист прав і свобод людини, її законних інтересів повинен стати сферою виняткової уваги та спільних зусиль влади, суспільства, всіх громадян України.

 


 

Права та обов'язки зареєстрованих безробітних

 

 

Зареєстровані безробітні мають право на:

 

1) безоплатне одержання від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції:

  • послуг з пошуку підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, в тому числі на громадські та інші роботи тимчасового характеру;
  • консультаційних, інформаційних та профорієнтаційних послуг з метою обрання або зміни виду діяльності (професії);
  • інформації про свої права та обов'язки як безробітного;
  • відомостей про себе, які містяться в Єдиній інформаційно-аналітичній системі;

2) матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Закону України «Про занятість населення»;

3) збереження права на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів, зокрема у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах;

4) оскарження, у тому числі до суду, дій або бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, що призвели до порушення прав щодо зайнятості особи.

 

 

Зареєстровані безробітні зобов'язані:

 

1) самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців;

2) відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів;

3) дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов'язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення;

4) інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 Закону України «Про занятість населення».

Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

 

 

Реєстрація безробітного припиняється у разі:

 

1) зайнятості особи;

2) поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили;

3) подання безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг;

4) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи, а для безробітного, який вперше шукає роботу та не має професії (спеціальності), дворазової відмови від пропонування проходження професійного навчання;

5) дворазової відмови від пропонування підходящої роботи за професією (спеціальністю), набутою за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції;

6) припинення професійного навчання за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, без поважних причин;

7) невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дати прийняття рішення про таке відвідування (наявність поважних причин підтверджується відповідними документами);

8) встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг;

9) встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг);

10) набрання законної сили вироком суду про засудження особи до позбавлення волі, обмеження волі, арешту (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням);

11) вступу на навчання за денною формою;

12) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

13) досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років;

14) подання заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку або тривалістю, визначеною у медичному висновку;

15) смерті безробітного або визнання його за рішенням суду померлим, безвісно відсутнім, недієздатним чи обмежено дієздатним;

16) з дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією з висновками про визнання особи нездатною до трудової діяльності;

17) з інших підстав, передбачених порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних.

     У разі припинення реєстрації відповідно до пунктів 4-9 безробітний має право на наступну реєстрацію у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, не раніше ніж через 90 календарних днів з дня зняття з обліку.

 


 

 

 

Проблема насильства в сім'ї та шляхи її вирішення

 

 

        Насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров'ю. Відповідно до Закону «Про попередження насильства в сім'ї» насильство буває фізичним, сексуальним, психологічним (шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування) чи економічним (умисне позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я).

 

       Види насильства в сім'ї

       фізичне насильство в сім'ї — умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;

      сексуальне насильство в сім'ї — протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім'ї;

     психологічне насильство в сім'ї — насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

     економічне насильство в сім'ї — умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

     Жертва насильства в сім'ї — член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.

     Найпоширенішими є насильство над дітьми та насильство над жінкою, тому як саме вони є вразливими і беззахисними перед частою жорстокістю чоловіка, батька сім'ї.

 

Перелік дій, що необхідно вчинити при проявах насильства:        

      Складіть заздалегідь план своїх дій - що робити, куди піти в разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому - підготуйтесь: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують ваші права власності на житло, машину тощо. У випадку, якщо з вами будуть діти - також підготуйте все необхідне.

      Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам'ятайте адреси, номери телефонів людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися.

      Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань, якщо Ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки - питання спільного майна, місця проживання дітей та виплати аліментів. Юристи соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безкоштовну консультацію, якою варто скористатися.

      Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства - домовтеся й підготуйте необхідні документи для керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки ви і ніхто, крім вас, не має права забирати їх.

      Якщо вам чи вашим дітям уже завдали тілесних ушкоджень, обов'язково розкажіть про це працівникові міліції та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося.

       Не дозволяйте нікому принижувати та ображати вас. Уявіть найгірший розвиток подій та свій стан у такому випадку. Також уявіть своє життя без насильства. Намагайтеся досягнути бажаних змін. Якщо ви не можете визначитися щодо подальшого життя або вам важко прийняти рішення - скористайтеся безкоштовними б психологічним консультаціями соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та неурядових організацій.

 

Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства?

 

  • до дільничного інспектора міліції;
  • до кримінальної міліції у справах дітей;
  • до центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
  • до управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;
  • до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

 

     Звернення необхідно подавати у письмовій формі на ім'я керівника органу влади із зазначенням своїх повних координат (П.І.Б., місце проживання, контактні телефони). У ньому коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків заяви, наприклад, «Прошу притягнути винних осіб до відповідальності». Подавайте факти, що можуть бути підтверджені документально чи іншими об'єктивними доказами. Радимо надсилати звернення рекомендованим листом.

 


 

 

ДО УВАГИ ПРЕДСТАВНИКІВ БІЗНЕСУ!

 

 

     21.11.2015 набрав чинності наказ Міністерства юстиції України від 02.11.2015 № 2140/5 «Про затвердження форм реєстраційних карток», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 листопада 2015 р. за № 1357/27802. Вищезазначеним наказом затверджені нові форми реєстраційних карток, подання яких передбачено державним реєстраторам при здійсненні більшості реєстраційних дій, пов’язаних з реєстрацією/змінами/припиненням юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

     Звертаємо увагу, що наказ Міністерства юстиції України від 02.11.2015 № 2140/5 «Про затвердження форм реєстраційних карток» удосконалено та спрощено форми реєстраційних карток, відповідно до яких надається можливість:

  • ставити відмітку, що засновник є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи. У такому випадку не заповнюється окрема  сторінка для внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) (форми 1, 2, 4, 9);
  • друкувати реєстраційну картку з одного або двох боків аркуша;
  • не заповнювати і не подавати відповідні сторінки реєстраційної картки у разі відсутності відомостей для їх заповнення (форма 1, 2, 7, 9);
  • не заповнювати і не подавати відповідні сторінки реєстраційної картки у разі відсутності змін до відомостей (форми 3, 4, 11);.

 

     Таким чином, обов'язково заповнюється та подається перша сторінка відповідної реєстраційної картки із зазначенням  кількості усього поданих сторінок та інші заповнені сторінки. Не заповнені сторінки не подаються, як це вимагалось раніше.

 

    Нові форми реєстраційних карток розміщені на веб-сайті Департаменту державної реєстрації (http://ddr.minjust.gov.ua/ua) за посиланням Головна/Форми реєстраційних карток/Сфера державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців/Форми реєстраційних карток.

 

 


 

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ!

Торгівлю людьми можна визначити по-різному. Так, Рада Європи дала таке визначення:

торгівля людьми — незаконний акт, що здійснюється особою, яка спрямовано чи не спрямовано схиляє громадянина третьої країни виїхати в другу країну, шляхом використання обману чи іншої форми насильства або ж шляхом зловживання залежним становищем цього громадянина чи своїм адміністративним статусом”.

Торгівля людьми — це одна із сучасних форм рабства, що включає в себе домашнє рабство, примусові шлюби, боргову кабалу, примусове зайняття проституцією чи участь у виготовленні порнографічної продукції, нестерпні форми праці тощо.

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року дає визначення поняття торгівлі людьми шляхом перелічення діянь, що входять до її складу. Так, відповідно до статті 149 КК під торгівлею людьми розуміється:

1)             продаж чи інша оплатна передача людини. Продаж — це договір (угода), відповідно до якої одна особа (продавець) передає обумовлену річ ( а в даному випадку — людину) у фактичну незаконну власність іншої особи (покупця), а остання зобов’язується сплатити за неї певну грошову суму, передбачену угодою сторін. Під іншою оплатною передачею слід розуміти фактичне незаконне передання права власності на людину іншій особі внаслідок договору міни, застави чи інших договорів, за якими людина надається для експлуатації за матеріальну винагороду у вигляді цінностей чи послуг матеріального характеру;

2)             здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі. До таких угод можна віднести ті угоди, внаслідок яких людина передається іншій особі безплатно (дарування, безоплатна експлуатація), а також дій, що виникають з боку особи, яка отримує “живий товар”, — купівля, одержання людини внаслідок міни, найму, застави чи іншої угоди. Для цієї форми торгівлі людини обов’язковою є мета: подальший продаж чи інша передача іншій особі. Причому винний повинен усвідомлювати, що людина передається ним іншій особі саме з такою метою.

Окрім цього, кінцевою метою даної форми торгівлі людьми є сексуальна експлуатація людини, використання її в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація її праці.

Сексуальна експлуатація — це один з видів експлуатації праці людини, зокрема в галузі проституції (здійснення природних статевих актів, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинення будь-яких інших дій сексуального характеру з метою отримання доходів, а не на основі приязні чи особистої симпатії) чи в суміжних з нею сферах.

Використання в порнобізнесі –– це фактичне використання людини для створення предметів порнографічного характеру, незалежно від її ролі в даному процесі.

Втягнення у злочинну діяльність –– це дії, пов’язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на особу та вчиненні з метою викликати у неї прагнення взяти участь в одному ч кількох злочинах. При цьому можуть використовуватись різноманітні способи впливу [3,с.350].

 Залучення в боргову кабалу –– фактичне поставлення особи в стан повної рабської залежності іншої особи. Експлуатація такої особи триває до тих пір, поки вона не відпрацює свій “борг” (у більшості випадків –– ціну, яку за неї було сплачено та витрати пов’язані з її утриманням).

Усиновлення чи удочеріння в комерційних цілях –– це оформлення спеціальним юридичним документом встановлення батьківської опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою подальшого їх використання для отримання доходів (у жебракуванні, занятті азартними іграми чи для подальшого укладення щодо них угод пов’язаних з фактичною передачею права власності ). Використання у збройних конфліктах використання особи для виконання нею бойових завдань, пов’язаних з поваленням державної влади або порушенням суверенітету і територіальної цілісності інших держав тощо.

На практиці торгівля людьми здійснюється шляхом вчинення ряду дій, які в своїй сукупності і складають її поняття:

1)                   вербування (як правило воно здійснюється шляхом підкупу, обману, викрадення, зловживання владою чи залежним становищем жертви, погрози чи іншого виду примусу);

2)                   транспортування (тобто перевіз “живого товару” до країни –реципієнта);

3)                   передача (купівля-продаж, обмін чи інші оплатні або безоплатні форми передачі “права власності” на людину);

4)                   експлуатація (примушування до заняття проституцією, використання у порнобізнесі, залучення у злочинну діяльність тощо).

     Торгівлею людьми в більшості випадків займаються добре організовані злочинні угрупування, транснаціональний характер яких робить ці злочини майже безкарними з практичної точки зору, а наявність обов’язкової мети наступного продажу чи іншої передачі іншій особі (при переміщення через державний кордон України) і необхідної вимоги усвідомлення винним подальшої мети такої діяльності (сексуальної експлуатації, залучення у злочинну діяльність, використання у порнобізнесі та інших, передбачених у ст. 149 КК України) ще більше ускладнює процес доказування. Це стає можливим, переважно, лише у двох випадках:

1)                       якщо винний сам виконав всі дії щодо передачі людини іншій особі (вербування, перевіз, продаж);

2)                       якщо винний постійно, систематично постачає “живий товар” покупцям дітей для використання їх у жебракуванні чи, скажімо, жінок для сексуальної експлуатації.

     Мета у даному виді злочину має альтернативний характер: винний, заволодівши особою і перевізши її через державний кордон України з метою продажу чи іншої передачі, усвідомлює, що в подальшому ця особа буде використовуватися в одній із зазначених в статті 149 цілях.

Торгівлю людьми, залежно від мети, можна поділити на:

1)                       торгівлю жінками і дітьми з метою використання їх в сексуальних цілях (для виробництва порнографічних матеріалів чи зайняття проституцією);

2)                       торгівля людьми з метою експлуатації їх праці;

3)                       торгівля людьми з метою залучення в боргову кабалу;

4)                       торгівля людьми з метою використання у збройних конфліктах;

5)                       торгівля з метою втягнення у злочинну діяльність;

6)                       торгівля дітьми з метою усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях.

Залежно від місця проживання “покупця” можна виділити два види торгівлі людьми:

1)                       внутрішньодержавна (продаж чи інша оплата передача людини ) ;

2)                       міждержавна або транснаціональна (здійснення стосовно людини будь-якої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України з визначеною в ст.149 метою).


 

 

Співпраця зі Старобільською районною державною адміністрацією та Старобільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги

 

 

     З метою створити правову основу для двостороннього співробітництва, усвідомлюючи необхідність консолідації зусиль у напрямку забезпечення проведення адміністративної реформи у Державі, визначаючи взаємний інтерес у створенні належних умов та рівня надання адміністративних послуг на території Старобільського району, розглядаючи співпрацю з питань реалізації державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як один з найважливіших напрямків регулювання процесів державної реєстрації на території Старобільського району, 30 жовтня 2015 року було підписано угоду про співробітництво між Старобільським районним управлінням юстиції та Старобільською районною державною адміністрацією.

     Також, 30 жовтня 2015 року Старобільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в особі директора Ткаченка Артема Володимировича, та Старобільське районне управління юстиції, в особі начальника управління Рукаса Дмитра Сергійовича, які працюють у сфері надання безоплатної правової допомоги в громадах, на основі взаємних інтересів щодо розбудови сталої системи первинної правової допомоги, уклали Меморандум про співпрацю з надання безоплатної правової допомоги.

 

 

 


 

 

 

Інформація про реєстрацію Старобільським районним управлінням юстиції

 

структурних утворень політичних партій у 2015 році

 

 

 

1.

СТАРОБІЛЬСЬКА РАЙОННА В ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ ОРГАНІЗАЦІЯ ПАРТІЇ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА "СОЛІДАРНІСТЬ"

07.07.2015

№ 246

Солошенко Олександр Семенович

92700, Луганська обл., Старобільський район, м. Старобільськ, вул. Трудова, 12 а/2.

2.

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ "ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК" У СТАРОБІЛЬСЬКОМУ РАЙОНІ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.07.2015

№ 247

Кривошея Валентина Анатоліївна

92762, Луганська обл., Старобільський район, с. Бутове, вул. Маяковського, 18

3.

СТАРОБІЛЬСЬКА РАЙОННА ПАРТІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «НАШ КРАЙ»

25.08.2015

№248

Мирошниченко Олександр Валерійович

92700

м. Старобільськ, вул. Шевченко, 37

4.

СТАРОБІЛЬСЬКА РАЙОННА ОРГАНІЗАЦІЯ ПАРТІЇ «УКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ –УКРОП»

25.08.2015

№ 249

Єсіков Володимир Володимирович

92755

Старобільський район, с.Малохатка, вул. Молодіжна, 25

5.

СТАРОБІЛЬСЬКА РАЙОННА ОРГАНІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «ОБ’ЄДНАННЯ «САМОПОМІЧ»

25.08.2015

№ 250

Царевський Петро Федорович

92740

Старобільський район, с. Чмерівка, вул. Миру, 24.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

 

 

Новації Закону України «Про місцеві вибори»

 

 

     8 серпня 2015 року набрав чинності Закон України “Про місцеві вибори”.

     Закон про місцеві вибори, зокрема, передбачає, що місцеві вибори будуть проходити за такими виборчими системами:

     1) депутатів сільських, селищних рад за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно села;

    2) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад - за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ;

     3) міських голів (міст, кількість виборців у яких дорівнює або є більшою ніж 90 тисяч) - за мажоритарною системою абсолютної більшості (тобто у два тури, якщо в першому жодний кандидат не набрав понад 50% голосів)  в єдиному одномандатному виборчому окрузі; 

    4) сільських, селищних, міських (міст, кількість виборців у яких є меншою ніж 90 тисяч) голів, сільських старост - за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі.

     Законом встановлено 5% виборчий бар'єр для партій (на виборах у 2010 році діяв 3% бар'єр).

     У місцевих перегонах в Україні не зможуть брати участь блоки.

    Висувати кандидатів у депутати рад вище сільських зможуть тільки політичні партії. Самовисуванців та незалежних депутатів у місцевих радах більше не буде. 

     Зменшено кількість депутатів у радах. У Законі прописано загальний склад (кількість депутатів) місцевої ради співвідносно до чисельності виборців. Мінімальна кількість депутатів ради - 12 при чисельністю виборців до 1 тисячі, максимальна - 120 депутатів при чисельністю виборців понад 2 млн.

     Закон також передбачає встановлення гендерних квот у списку кандидатів у депутати на місцевих виборах. У списку партії має бути не менше 30% представників однієї статі.

    У зв’язку з тимчасовою окупацією Росією частини території України та неможливістю забезпечити там дотримання стандартів проведення виборів ОБСЄ 25 жовтня 2015 року не відбудуться: місцеві вибори в Криму та окремих районах на території Донецької й Луганської областей, а також вибори депутатів обласних рад цих регіонів.

 


 

 

Щодо внесення відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)

юридичних осіб

 

 

      Верховною Радою України було прийнято 21.05.2015 року Закон України № 475-VII «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи» (далі - Закон), яким, серед іншого, було продовжено на чотири місяці (тобто до 25 вересня 2015 року) строк подачі юридичними особами, зареєстрованими до набрання чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1701-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів», відомостей про свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), у тому числі кінцевого бенефіціарного  власника (контролера) їх учасника (засновника), якщо учасник (засновник) – юридична особа, або про відсутність такого кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

     З метою спрощення процедури реалізації норм вищезазначеного Закону Міністерством юстиції України прийнято наказ Міністерства юстиції України від 22 липня 2015 року № 1281/5 «Про затвердження Змін до деяких  наказів Міністерства юстиції України щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі за текстом - Наказ), який набув чинності 29 липня 2015 року.

   Вищезазначений Наказ запроваджує пілотний проект «Попередній розгляд документів» - у територіальних органах Міністерства юстиції України, який полягає у попередньому розгляді державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи документів в електронній формі, необхідних для проведення реєстраційний дій щодо:

- внесення (для юридичних осіб, зареєстрованих до дати набрання чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1701-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів») та зміни відомостей  про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник – юридична особа;

- зміни власника істотної участі засновника юридичної особи, якщо засновник – юридична особа.

   Особливість зазначеного пілотного проекті полягає у попередньому  розгляді відсканованих документів, поданих до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та визначенні відповідної години прийому та у позачергованому прийнятті таких документів у паперовій формі за місцем, у дату та час, зазначені у повідомленні про результати попереднього розгляду документів.

    Також, покрокова інструкція надання заявки щодо інформації про кінцевих бенефіціарних власників є на офіційному сайті Міністерства юстиції України.

    За неподання державним реєстраторам відомостей щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, Законом від 14.10.2014 № 1701-VII передбачено адміністративний штраф у розмірі від 5100 до 8500 гривень ( від 300 до 500 не оподаткованих мінімумів доходів громадян).

   Для подання реєстраційної картки форми 4 (відомості щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи) необхідно звернутися до державних реєстраторів за місцезнаходженням юридичної особи за наступними адресами:

  1.  Державні реєстратори  Алчевського міського управління юстиції Луганської області - Луганська область,   м. Лисичанськ, вул. Леніна, 53
  2. Державні реєстратори Біловодського районного управління юстиції Луганської області - Луганська обл., смт. Біловодськ, вул. Леніна, буд.130, кім. 24.
  3. Державні реєстратори Білокуракинського районного управління юстиції Луганської області -  Луганська обл., смт. Білокуракине, пл. Горького, буд. 6.
  4. Державні реєстратори Кремінського  районного управління юстиції Луганської області - Луганська обл., м.Кремінна, проспект Леніна, буд.1
  5. Державні реєстратори Лисичанського  міського управління юстиції Луганської - Луганська обл.,м. Лисичанськ, вул. Леніна, 53.
  6. Державні реєстратори Міловського районного управління юстиції Луганської області - Луганська обл., смт. Мілове, вул. Леніна, 38.
  7. Державні реєстратори Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області - Луганська обл., смт. Новоайдар,  вул. Пролетарська, буд.2, каб.12.
  8. Державні реєстратори Новопсковського районного управління юстиції Луганської області - Луганська обл., смт. Новопсков, вул. Леніна, буд.53
  9. Державні реєстратори Попаснянського  районного управління юстиції Луганської області - Луганська обл., м.Попасна , пл. Леніна, буд.2, кім.206.
  10.  Державні реєстратори Рубіжанського   міського управління юстиції Луганської області - Луганська обл., м. Рубіжне, пл. Леніна, буд.2, каб.103, 104.
  11. Державні реєстратори Сєвєродонецького   міського управління юстиції Луганської області - Луганська обл. м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, буд.13, кім.5.
  12. Державні реєстратори Старобільського  районного  управління юстиції Луганської області - Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, вул.ІІІ Інтернаціоналу, буд.2.
  13. Державні реєстратори Сватівського районного  управління юстиції Луганської області - Луганська обл., м. Сватове, пл. Радянська, буд.25, кім.218.
  14. Державні реєстратори Троїцького районного  управління юстиції Луганської області - Луганська обл., смт. Троїцьке, пр. Перемоги, буд.60, каб. 116.

 


 

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА

ПОЧАТОК ВІЙНИ. ПОДІЇ 1939-1941 рр.

         Влітку 1939 р. радянська дипломатія мала три варіанти поведінки в міжнародних відносинах. Перший — відмовитися від підписання договору з Німеччиною і продовжити переговори з Великою Британією і Францією про колективну безпеку. Другий — продовжити дипломатичні переговори з Німеччиною, не даючи чіткої відповіді. Сталін і його оточення обрали третій, згубний, шлях — укласти договір з ворогом, намагаючись перехитрити його, одержавши перепочинок і конкретні вигоди від поділу Європи. Проте більш значними були реальні вигоди на боці Гітлера.

Під приводом захисту німецької меншини в Польщі та запобігання порушенням німецьких кордонів 1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. З вересня 1939 р. про вступ у війну на боці Польщі оголосили Англія і Франція, проте не надали їй реальної допомоги. За кілька тижнів німці окупували Польщу.

9 вересня радянське керівництво повідомило Берлін про намір терміново зайняти ті території Польщі, що за секретним протоколом від 23 серпня мали відійти до СРСР. 17 вересня радянські війська перейшли польський кордон і фактично вступили у Другу світову війну на боці Німеччини. Без уваги була залишена вимога Англії та Франції вивести радянські війська із Польщі. 28 вересня було підписано радянсько-німецький договір про дружбу і кордони, що закріпив завойовані землі в складі СРСР.

СРСР завдяки наполегливості уклав угоду з Естонією, Латвією і Литвою та одержав право на розміщення своїх військ на їхніх територіях. А в 1940 р. ці країни було включено до складу СРСР.

У листопаді 1939 р. радянське керівництво оголосило війну Фінляндії і ціною значних жертв і втрат виграло її. До складу СРСР відійшов увесь Карельський перешийок. За цю агресію СРСР був виключений з Ліги Націй.

Отже, 1940 р. в результаті політичного тиску Румунія віддала СРСР Бессарабію і Північну Буковину.

Таким чином, після вересня 1939 р. зовнішня політика Радянського Союзу активно розвивалася в руслі радянсько-німецьких таємних протоколів.

На Західному фронті протягом вересня 1939 р. — травня 1940 р. відбувалася так звана "дивна війна". Ні Франція, ні Англія, ні Німеччина не розгортали активних воєнних дій. На морі німецькі підводні човни потопили ряд військових і торговельних суден Англії, а та в свою чергу — німецьких. США з самого початку війни заявили про нейтралітет, хоча дедалі більше орієнтувалися на зближення з Англією і Францією.

Тим часом Німеччина мобілізувала великі людські та військово-технічні сили для значного розширення агресії. У квітні 1940 р. вона вторглася в Данію та Норвегію. Данія капітулювала, а опір Норвегії досить швидко було подолано.

У травні 1940 р. через Бельгію, Голландію і Люксембург, що були окуповані за кілька днів, розгорнувся німецький наступ на Францію. 5 червня Німеччина розпочала наступ на Париж, а 10 червня Італія оголосила війну Франції і Англії та розпочала наступ в районі італо-французького кордону. Правлячі кола Франції не були здатні організувати належний опір агресору, а в уряді переважали прихильники капітуляції. Англія дала згоду на те, щоб Франція з'ясувала з Німеччиною умови перемир'я, а США ще не вважали за можливе вступити у війну. Французький прем'єр-міністр Петен 17 червня оголосив капітуляцію. 22 червня в Комп'єнському лісі французькі представники підписали перемир'я, за яким німецькі війська окупували Північну Францію й узбережжя Атлантики. Французький флот і авіація передавалися Німеччині.

Окупація фашистською Німеччиною країн Західної Європи значно змінила співвідношення сил на користь фашистського блоку. Тепер гітлерівська верхівка розробила план вторгнення на Британські острови, відомий під назвою "Морський лев". При цьому не виключалася можливість примусити Англію до капітуляції. Для тиску на Англію німецька авіація розпочала бомбардування Лондона та інших міст. На морі розгорнулася війна між флотами двох держав. В Африці Італія розпочала окупацію англійських колоній. Проте під ударами англійських військ у травні 1941 р. італійські війська залишили останні окуповані території і капітулювали.

В умовах наростання воєнних дій відбулася подальша консолідація іта-ло-німецько-японського блоку. 27 вересня 1940 р. було підписано Троїстий пакт. Німеччина, Японія та Італія зобов'язувалися надавати один одному допомогу, були визначені сфери впливу міжнародного панування між учасниками пактів. Після підписання пакту СРСР погоджувався на вступ до Троїстого пакту, але вимагав розширення зони радянських інтересів на Балканах і у Фінляндії. Німецька сторона на це не погодилася. Більше того, у грудні 1940 р. Гітлер прийняв остаточне рішення про напад на СРСР у травні 1941 р.

Після поразки Франції прискорилось зближення Англії та США. У вересні 1940 р. вони підписали угоду про взаємодопомогу, а в березні наступного року в США було прийнято закон про ленд-ліз, що надав президентові право передавати в борг чи в оренду військові матеріали тій країні, оборона якої визначалася життєво важливою для США. Крім того, ці дві країни визначили стратегію війни проти Німеччини, в якій розгром останньої визначався головним стратегічним завданням.

У листопаді 1940 р. союзниками Німеччини стали Угорщина, Румунія, Словаччина, а в березні 1941 р. — Болгарія, на території яких Німеччина розташувала свої війська. До блоку приєднався і уряд Югославії, проте народ країни виступив проти політики уряду і скинув його. Німецькі війська в квітні 1941 р. розпочали воєнні дії проти Югославії, а потім Греції. Разом з італійськими військами війська Рейху розпочали наступ проти англійців у Північній Африці.

У вересні 1940 р. японські війська окупували північну частину Індокитаю, а надалі мали наміри щодо Індонезії та Філіппін. Ці плани Японії не могли не зачіпати інтересів США, Англії та Голландії на Далекому Сході. Проте між США і Японією не лише не виникало воєнного конфлікту, а навіть йшли переговори про розподіл сфер впливу на Тихому океані. Разом з тим у квітні 1941 р. СРСР підписав з Японією договір про ненапад.

Радянське керівництво намагалося переконати весь світ і свій народ у правильності зовнішньополітичного курсу та міцності німецько-радянської дружби, хоча допускалися стратегічні прорахунки, безпринципність, авантюризм у зовнішній політиці. А в цей час війська коаліції фашистських держав та її сателітів окупували майже всю Європу, вели агресивні військові дії на Далекому Сході, у Північній Африці.


 

Інформація про Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців

08 вересня 2015 року начальником Старобільського районного управління юстиції Рукасом Дмитром Сергійовичем   проведена нарада з місцевими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами внутрішніх справ, органами прокуратури про набрання чинності наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2015 № 466/5 “про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015р. За № 349/26794.


 

УВАГА! ДО ВІДОМА! 
   Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 № 722 «Деякі питання надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження» затверджено Порядок доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Порядок). Дана постанова набрала чинності з 1 січня 2015 року.
   Порядок визначає умови та підстави безпосереднього доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів (далі - користувачі) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек (далі - реєстри) у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, а також механізм користування ними.
   Доступ користувачів до Державного реєстру прав та реєстрів надається (припиняється) на підставі договору, укладеного між таким користувачем та адміністратором Державного реєстру прав.
   Додатково повідомляємо, що відповідно до п.3 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.06.2004 № 1952-ІV адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.
   У разі коли користувачем є посадова особа органу державної влади або органу місцевого самоврядування, договір укладається між органом, у якому працює такий користувач, та адміністратором Державного реєстру прав.
   Доступ користувачів до Державного реєстру прав та реєстрів здійснюється з використанням електронного цифрового підпису, який можна отримати в одному з акредитованих центрів сертифікації ключів (АЦСК):
АЦСК Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів (www.acskidd.gov.ua);
АЦСК «MASTERKEY» Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-Мастер» (www.masterkey.ua);
АЦСК Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України" (www.csk.uz.gov.ua);
АЦСК Товариства з обмеженою відповідальністю «Ключові системи» (www.ksystems.com.ua);
АЦСК Державного підприємства «Українські спеціальні системи» (www.csk.uss.gov.ua).
   Користувач під час здійснення повноважень, визначених законом, користується інформацією про зареєстровані речові права, їх обтяження на об’єкт нерухомого майна з Державного реєстру прав.
   За відсутності інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно у Державному реєстрі прав користувач використовує інформацію про зареєстровані речові права з Реєстру прав власності на нерухоме майно, про обтяження речових прав з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та про іпотеки з Державного реєстру іпотек щодо цього об’єкта.
   Пошук відомостей про зареєстровані речові права, їх обтяження на об’єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав здійснюється користувачем відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, за реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна, адресою об’єкта нерухомого майна, місцезнаходженням або кадастровим номером земельної ділянки, або за ідентифікаційними даними фізичної чи юридичної особи.
   Пошук необхідних відомостей у реєстрах здійснюється відповідно до Порядку використання даних реєстрів, затвердженого Мін’юстом.
   Інформація, отримана користувачем під час доступу до Державного реєстру прав та/або реєстрів, оформляється у вигляді інформаційної довідки, що формується окремо щодо кожного об’єкта нерухомого майна чи суб’єкта речових прав на нього згідно із заданими критеріями пошуку.
   Інформаційна довідка з Державного реєстру прав та реєстрів засвідчується підписом користувача, скріпленим його печаткою (за наявності) та залишається у відповідній справі, у зв’язку з якою здійснено пошук інформації.
   Користувач вживає заходів до забезпечення зберігання, запобігання несанкціонованому доступу та поширенню персональних даних суб’єктів речових прав на нерухоме майно, отриманих згідно з цим Порядком, відповідно до законодавства.
   До 1 жовтня 2015 р. до укладення договору про надання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) та отримання електронного цифрового підпису для роботи з Державним реєстром прав суди, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи доходів і зборів, органи Служби безпеки та інші органи державної влади (посадові особи) мають право отримувати інформаційну довідку з Державного реєстру прав у паперовій формі як за об’єктом нерухомого майна, так і за суб’єктом права на нього на підставі письмового запиту, форму та вимоги до заповнення якого встановлює Міністерство юстиції. В інформаційній довідці зазначається інформація, наявна в Державному реєстрі прав, залежно від змісту запитуваної інформації.
   Орган державної реєстрації прав розглядає відповідний запит та за результатами розгляду формує інформаційну довідку або у разі, коли із запитом звернулася неналежна особа, приймає рішення про відмову в наданні інформації з Державного реєстру прав, форму та вимоги до оформлення якого встановлює Міністерство юстиції.
   На підставі вищевикладеного та враховуючи, що з 01 жовтня 2015 року органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не матимуть змоги надавати інформацію за запитом від осіб, визначених вищевказаним Порядком, рекомендуємо Вам звернутись безпосередньо до АЦСК та здійснити заходи щодо отримання електронного цифрового підпису та укладання договорів. Договір, а також Заяву при приєднання до Договору розміщено на офіційному веб-сайті підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у рубриці «Форми договорів». Також, просимо повідомити про зміни в Порядку свої районні, міські, міськрайонні структурні підрозділи.

 

 

|| Наступна сторінка
Сторінки: 1 2
© 2008 Старобільська районна державна адміністрація
92700, Україна, м. Старобільськ, вул.Комунарів, 35
Тел./факс (06461) 2-13-65
Веб-сайт: http://stb.loga.gov.ua
E-mail: adm-rda@stb.lg.ua
У разі використання матеріалів сайту посилання на old.stb.loga.gov.ua є обов'язковим.
Відповідальний за розміщення інформації: Старобільська РДА